РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ В РАМКАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ
DOI:
https://doi.org/10.35432/1993-8330appa2782019179118Ключові слова:
політика у сфері соціального захисту населення, децентралізація соціальних послуг, публічне управління.Анотація
Вирішення соціальних проблем є одним з пріоритетних напрямів державної політики України. Незважаючи на значну кількість видів соціальних послуг, що надаються вразливим категоріям населення, та розгалуженість самої системи соціальних послуг, проблемою залишається їх відповідність якісним нормам та наближення до європейського і світового рівнів. Розв’язання даної проблеми шляхом реформування існуючої системи соціальних послуг в напрямі підвищення їх якості є актуальним для сучасної соціальної політики України, перш за все через те, що якісні послуги не тільки посилюють захист конституційних прав та свобод громадян, а й задовольняють фізичні, соціальні та культурні потреби людини. Сьогодні ми проходимо етап основних перетворень, який можна охарактеризувати як перехід від соціального забезпечення радянського зразку до соціального захисту, від забезпечення всіх до адресної допомоги, що відповідає вимогам сучасного світу. Досвід, здобутий за часи формування соціального забезпечення та захисту громадян, повинен стати підґрунтям нового етапу якісного соціального обслуговування населення як однієї з ланок соціальної політики України.
В Україні органи державної влади не сприймають повною мірою громадянське суспільство як рівного партнера в системі організації та надання соціальних послуг і не готові передавати фінансові ресурси й частину повноважень у цій сфері недержавним громадським організаціям. Водночас успіхи окремих організацій, зростання довіри до недержавних організацій з боку влади та громадян свідчать про те, що формується тенденція до розширення впливу громадянського суспільства і в соціальній сфері. Підвищення ролі недержавних громадських організацій у реформуванні системи надання соціальних послуг є об’єктивною передумовою розбудови демократичного, соціально справедливого суспільства.
Підвищення рівня співпраці з недержавним сектором удосконалить підхід до модернізації соціальних служб та сприятиме повному соціальному охопленню послугами найуразливіших категорій населення, ранньому виявленню проблемних сімей та своєчасному наданню їм адресної та якісної підтримки працівниками як соціальної сфери, так і працівниками інших галузей. Таким чином, сучасні соціальні послуги, які існують в першу чергу, на засадах соціального партнерства, спрямовані на інтеграцію людини в суспільство, а не тільки на матеріальну підтримку, до того ж враховують індивідуальні потреби користувачів та передбачають застосування особових програм, планів по виходу із скрутного становища.
Посилання
Кравченко М. В. Механізми децентралізації соціальних послуг в Україні: Демократичне врядування. 2014. №. 14.
Макарова О. В. Державні соціальні програми: теоретичні аспекти, методика розробки та оцінки: монографія. Київ: Ліра-К, 2004. 328 с.
Про соціальні послуги: Закон України від від 19.06.2003 № 966-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-15.
Реут А. Г. Система соціальних послуг для вразливих верств населення: новітні тенденції та інновації. Демографія та соціальна економіка. 2008. № 1. С. 190–200.
Семигіна Т. В. Соціальна політика, соціальна робота й охорона здоров’я: Як Україні досягти європейського рівня якості послуг?: зб. тез конф. ; за ред. Семигіної Т. В. Київ: Сфера, 2007.
Тофтісова-Матерон Р., Дімітрова М., Ньюмен К. Соціальні послуги: як побудувати українську модель на європейських підходах / Р. Тофтісова-Матерон. Київ: Проект ТАСІС «Посилення регіональних соціальних служб в Україні», 2006. 225 с.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).