ІСТОРИЧНА РОЛЬ І МІСЦЕ ПРЕЗИДЕНТА В СИСТЕМІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.35432/1993-8330appa2782019179100Ключові слова:
глава держави, інститут президенства України, державне управління, розподіл влади, державна політика.Анотація
Постановка проблеми. Розглядаючи інститут президенства, особливо в умовах децентралізації, виникають питання щодо обсягу повноважень, взаємодії між владними інституціями та механізмів їх реалізації. Державну владу необхідно будувати виходячи з реалізації принципу, передбаченого статтею 6 Конституції України, яка регламентує, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України [9].
Як слушно зазначає Віра Гопоненко: «Успішність функціонування вибраної форми правління залежить від багатьох чинників, зокрема історії становлення державності, урахування традицій, менталітету тощо. Адекватність форми правління суспільним потребам зумовлює швидкість вирішення нагальних політичних проблем, ефективність впроваджуваних реформ і в цілому – рівень демократизації політичного життя» [5].
Саме ретельне вивчення історії виникнення (формування) інституту президенства надасть нам можливість спрогнозувати його подальший розвиток.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням історії становлення інституту глави держави в Україні займалися В. Бараєв, Г. Кривчик, М. Кармазіна, Н. Кононенко [2; 7; 8]. Суспільно-політичні передумови запровадження інституту Президента на початку 1990–х рр. розкрив у своїй статті І. Процик [11]. І. Д. Хутінаев, аналізуючи поняття «соціальний інститут», зазначає, що інститут президентства є предметом аналізу різних галузей наук, які використовують різні методи, через що питання змісту даного поняття залишаються дискусійними [13]. Інші автори, зокрема М. Чобан [14], розглядають суть інституту президентства як систему норм, що спрямовані на регулювання процесу виборів президента, його повноважень і функціональних обов'язків і всі інші аспекти виконання ним владних повноважень.
Розглядаючи інститут президента в контексті поняття глави держави слід зазначити, що інститут глави держави досліджувався в працях значної кількості представників юридичного профілю. Серед них слід виділити відомих українських вчених: В. Авер’янова, Ф. Бурчака, М. Козюбру, А. Колодія, В. Мельниченка, Н. Нижник, Н. Плахотнюк, В. Погорілка, Ю. Тодику, О. Фрицького, В. Шаповала, Ю. Шемшученка, В. Яворського та інших. Як зазначали у своїх працях ці науковці, сутність глави держави у парламентських державах є похідною від влади монарха при монархічній формі правління.
Отже, незважаючи на численні дослідження, залишається багато питань щодо історичних передумов виникнення інституту президента, його особливої ролї та місця серед інституцій публічної влади.
Метою статті є обґрунтування необхідності дослідження історичних передумов виникнення інституту президента.
Висновок. Ретельне визначення історичної суті виникнення інституту президента надасть можливість окреслити його місце у сучасній ієрархії органів публічної влади. А це, надасть можливість створювати реальні механізми взаємодії між різними гілками влади та посилювати інститут президенства.
Посилання
Академічний тлумачний словник (1970—1980). URL: http://sum.in.ua/s.
Бараєв Володимир, Кривчик Геннадій. Інститут глави держави: Українська традиція та сьогодення. Актуальні проблеми державного управління: збю наукю праць / редкол.: С. М. Серьогін (голов. ред.) та ін. Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2008. Вип.1 (31). 296 с.
Верменич Я. В. Земля, як термін. Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. Киів: Наукова думка, 2005. Т. 3: Е–Й. 672 с.
Войтович Л. В. Середні віки в Україні: хронологія, проблеми періодизації. Украинский исторический журнал. 2003. № 4 С. 134–139.
Гапоненко В. Суперечності інституту президенства: теоретичні засади та уроки для України. Політичний менеджмент. 2011. № 5. С. 110–116. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/PoMe_2011_5_16.
Грушевський Михайло. Хто такі українці і чого вони хочуть. Київ: Т-во. «Знання» України, 1991. 240 с.
Кармазіна М. Інститут президентства: походження та сутність феномена Український центр політичного менеджменту. URL: http://www.politik.org. ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=26&c=355
Кононенко Н. В. Інститут президентства в Україні: політологічний аналіз: автореф. дис. к. політ. наук. Київ, 1996. С. 6. заг. 14 с.
Конституція України. Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28.06.1996. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/
Мишин А. А. Конституционное (госу-дарственное) право зарубежных стран. Москва: Юридический Дом «Юстицинформ», 2002. 386 с.
Процик І. Суспільно–політичні передумови запровадження інституту президентства в Україні на початку 90 рр. XX ст. URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/NZT–NPU/Ist/2009_2/materialy/2009_2/Protsyk.pdf.
Субтельний О. Україна: Історія. URL: http://studentbooks.com.ua/content/view/119/49/
Хутінаев І. Д. Інститут президентства і проблеми форми держави. Москва: Юридична Література, 1994.
Чобану М. Роль інституту Президента в організації державної влади: світовий досвіді і Україна. Державне управління та місцеве самоврядування. 2013, вип.1(16). URL: http://www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/2013/2013_01(16)/11.pdf.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).