КОНЦЕПТ «ОПТИМІЗАЦІЯ» В ПОЛІТИКО-УПРАВЛІНСЬКОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

Постановка проблеми. Нині завершується формування української моделі місцевого самоврядування, що передбачає децентралізацію публічного управління, делегування функцій і повноважень центральних органів на регіональний рівень. Кожне міністерство і відомство повинно звільнятися від невластивих йому функцій, максимально передаючи їх від центру до регіонів і від держави до приватного сектору. Має бути чіткий механізм взаємодії органів місцевого самоврядування і центральних державних органів, що неможливий без чіткого визначення і розмежування їх завдань і функцій. Проте, досі все ще не вирішені в повному обсязі навіть багато з тих завдань оптимізації функцій центральних державних органів, які були поставлені Урядом. Можемо відзначити, що функціональна структура публічного управління в Україні все ще потребує теоретичної розробки, вдосконалення інструментарію та впровадження нових методів – потрібний якісно новий підхід, нова методологія.
Аналіз останніх джерел і публікацій. У дисертаційному дослідженні В. Малиновського «Оптимізація функцій органів виконавчої влади України: теоретико-методологічні засади» значне місце посіли питання визначення поняття «оптимізація» та особливості його застосування стосовно системи органів державної влади. Крім того, дослідник зазначає, що нерозробленість зазначеної наукової проблеми значною мірою стримує проведення функціональної та структурної реформ системи виконавчої влади, позбавляє політико-управлінську діяльність необхідної організуючої спрямованості та ефективності.
Мета статті – здійснити ґрунтовний теоретико-методологічний аналіз концепту оптимізації, дослідити оптимізацію в політико-управлінському дискурсі, розкрити сутність, з’ясувати особливості та проаналізувати напрями оптимізації системи публічного управління.
Виклад основного матеріалу. Процес оптимізації соціальної діяльності безпосередньо пов’язаний з управлінням і, в силу цього, пронизує усі інші види діяльності, конкретизуючи і набуваючи неповторні риси. У існуючій літературі багато робіт присвячені оптимізації конкретних видів діяльності, природничим, технічним, економічним аспектам, але лише останнім часом процес оптимізації став розглядатися в якості самостійного об’єкта дослідження.
Задача оптимізації системи публічного управління є мало дослідженою. Постановка цієї задачі у вітчизняній фаховій літературі майже не здійснюється, концепція оптимізації системи публічної влади та управління не розроблена. Кожна цілеспрямована організована система змушена час від часу знову розв’язувати проблему якості, що виникає як умова досягнення все більш складних цілей.
Оптимізація має бути спрямована на реформування публічної адміністрації, а також розбудову самоврядних асоціацій, побудову публічної служби з урахуванням системи підготовки та перепідготовки, підвищення кваліфікації державних службовців, система органів публічної влади, повинна бути як керований механізм із чітким розподілом повноважень та відповідальності, оптимізований за змістом і переліком державних функцій, кількістю державних службовців та орієнтований на задоволення потреб суспільства. Саме такий необхідний інструментарій повинен застосовуватися за призначенням і на довгострокову перспективу.
Якщо проаналізувати світовий досвід у сфері публічного управління, то можна стверджувати те, що в розвинених країнах пріоритетами діяльності будь-яких органів публічної влади є перш за все оптимальність побудови їхньої системи задля того, щоб уникнути дублювання ними функцій одне одного.
Висновки. Вважаємо, що оптимізація публічного управління в Україні є вкрай необхідною. Разом з тим, безперечно, оптимізація повинна бути виваженою, виправданою з позиції практики, враховуючи зауваження та пропозиції.
Оптимізація дасть змогу привести систему органів публічної влади до стану, який давав би можливість найбільш ефективно виконувати свої завдання, функції, надавати адміністративні послуги. І в першу чергу необхідно вдосконалити нормативне врегулювання організації та порядку діяльності органів публічної влади.
Отже, можна дійти висновку, що реформування публічного управління передбачає застосування найкращих та найдієвіших з огляду практики методів та способів діяльності органів публічної влади, як системи загалом, так і окремих її складових. Одним із таким методів, на нашу думку, є оптимізація системи органів публічної влади в Україні. Оптимізація – це все, що ми можемо досягнути в даний момент часу, але це не є ідеальним. Реформа, яку ми спостерігаємо сьогодні в Україні є політично, соціально невиправдана, в процесі реформи можливо та потрібно робити дрібні оптимізації, жодна реформа не є досконалою, потрібна оптимізація для досягнення кращого результату.
Висновки. Таким чином, здійснений нами теоретико-методологічний аналіз концепту оптимізації у політико-управлінському дискурсі дозволив розкрити сутність оптимізації у діяльності органів публічної влади як однієї з форм узгодженої взаємодії державно-управлінських структур, яка має на меті забезпечити ефективність реалізації відповідних організаційних функцій.