РІВЕНЬ ВОЛОДІННЯ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ ЗДОБУВАЧІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ»: ШЛЯХИ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОЦІНКИ (НА ПРИКЛАДІ ОРІДУ НАДУ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ)
DOI:
https://doi.org/10.35432/1993-8330appa1812020201824Ключові слова:
іноземна мова, рівень володіння іноземною мовою, Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти, освітня програма, робоча програма дисципліни, майстерність, викладання іноземної мови.Анотація
У статті обґрунтовується необхідність визначення рівня володіння іноземною мовою здобувачів (випускників) закладами вищої освіти відповідно до Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти, включення відповідних критеріїв до робочих програм дисциплін. Наводяться результати опитування в ОРІДУ НАДУ при Президентові України: здобувачів вищої освіти спеціальності «Публічне управління та адміністрування» щодо: їхньої самооцінки рівня володіння іноземною мовою; узагальнені результати вхідного тестування з іноземної мови; узагальнені результати тестування та співбесіди після закінчення курсу вивчення іноземної мови; результати визначення індивідуальних потреб в іншомовній комунікації та труднощів, що виникають у них в реалізації отриманих знань з професійно орієнтованої іноземної мови, їх очікувань від навчального курсу і переваг. Актуалізується проблема досвідченості науково-педагогічних працівників, які викладають іноземні мови, у сфері державно-управлінських реалій. Проведене дослідження показало: існує проблема достатньо низької результативності навчання іноземним мовам слухачів НАДУ, що більшою мірою, пов’язується із недостатньою кількістю навчальних годин, відведених на іноземні мови у рамках навчальних програм; є нагальна необхідність підвищувати рівень володіння інформацією з державного управління, а також державно-управлінською лексикою серед науково-педагогічних працівників кафедр НАДУ. Висновки дослідження основуються на тому, що: рівень іноземної мови для всіх випускників потрібно встановлювати у прямій відповідності до шкали Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти; щодо рівнів володіння пропонується рівень C1 з усіх мовних умінь для університетських викладачів англійської мови, а рівень B2 для викладачів фахових дисциплін; актуалізується запровадження інтенсивної програми підготовки науково-педагогічних працівників з розробки методичних матеріалів з іноземної мови професійного спрямування; діяльність викладачів іноземної мови орієнтувати не на обов’язкове проведення досліджень та підготовки публікацій, а на майстерність викладання.
Посилання
озрізі англійської мови: Проект «Англійська мова для університетів». Род Болайто та Річард Вест. Київ: «Видавництво «Сталь», 2017. 154 с.
Бакаєва Г. Є., Борисенко О. А., Зуєнок І. І., Іваніщева В. О., Клименко Л. Й., Козимирська Т. І., Кострицька С. І., Скрипник Т. І., Тодорова Н. Ю., Ходцева А. О. Програма з англійської мови для професійного спілкування – National ESP Curriculum. Київ: Ленвіт. 2005. 119 с.
Common European Framework of Reference for Languages: Learning, teaching, assessment. Council of Europe. URL: https://www.coe.int/en/web/common-european-framework-reference-languages/level-descriptions
Hutchinson T., Waters A. English for Specific Purposes. Cambridge: Cambridge University Press. 1987. 183 p.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).