ТЕХНОГЕННО-ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА І НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ: МЕХАНІЗМИ КООРДИНАЦІЇ ТА ВЗАЄМОДІЇ

Анотація

Постановка проблеми. Сучасний світ насичений, як позивами, так і негативами. Зокрема, такими є порушення техногенно-екологічної безпеки (далі – ТЕБ), надзвичайні ситуації (далі – НС). Їх реалії в Україні демонструє офіційна аналітика за 2019 р., коли було зареєстровано 146 НС. Національний класифікатор нинішній коронавірус відносить до НС природного характеру. Її особливістю є: короткий термін розвитку вірусної хвороби у людини, її бурхливе поширення у світі; відсутність методів лікування; слабкість національних систем публічної влади і охорони здоров’я у протидії цій НС. Тому, зростає актуальність механізмів координації і взаємодії суб’єктів протидії НС, захисту населення, економіки, національних надбань, ін.
Мета статті полягає у вироблені концептуальних теоретико-прикладних засад механізмів публічного управління координацією і взаємодією суб’єктів протидії НС у складі механізму управління в державі. Мета досягається за використанням описової моделі, яка заснована на типових формах об’єктивації теорії і методології механізмів публічного управління (далі – ПУ) координацією і взаємодією суб’єктів протидії НС.
Стислий виклад дослідження. Первісне уявлення про ці механізми надають поняття «координація» і «взаємодія», які у науковому дискурсі розуміються неоднозначно. Їх ототожнюють, або вважають взаємодію більш широкою, ніж координація, або ж розводять ці поняття. Останній підхід розглядається у цій статті. Координація розглядається, як відповідне рішення. Його виробляє суб’єкт координації і встановлює відносини для об’єктів координації (суб’єктів взаємодії). Останні вважаються спеціалізованими, рівнозначними і незалежними. Діють спільно, кожний із них взаємодії вносить свою частку дій у досягнення спільної мети.
Опираючись на офіційні документи, побудовано дерево механізмів координації, яким є ієрархія державної, регіональних і місцевих комісій з ТЕБ та НС в Україні. Ці комісії є постійно діючими органами-координаторами. Взаємодія стосується спільної діяльності суб’єктів протидії НС у межах відносин, визначених рішеннями комісій: «зверху до низу». Організаційний склад комісій вказує, що державна політика з ТЕБ та НС здійснюється за використанням механізму управління в державі. Розроблено і концептуально охарактеризовано його модель. Вона поєднує державний і недержавний механізм управління, механізм координації і взаємодії суб’єктів державного і недержавного секторів з ТЕБ та НС. Сформульовано поняття «механізми координації і взаємодії суб’єктів державного і недержавного секторів з ТЕБ та НС». Охарактеризовано загальні принципи побудови цього механізму. Запропоновано рівняння для розрахунку його інтегральної ефективності залежно від продуктивності праці суб’єктів координації і взаємодії, ефективності її організації, відносин і їх правового забезпечення.
Висновки. Розроблено концептуальні засади механізмів координації і взаємодії суб’єктів протидії НС, якими є типові форми об’єктивації теорії і методології механізмів ПУ. Проаналізовано поняття «координація» і «взаємодія» і розведено їх розуміння. Синтезовано дерево механізмів координації, як ієрархію державної, регіональних і місцевих комісій. Доведено, що державна політика з ТЕБ та НС реалізується механізмом управління в державі. Побудовано і охарактеризовано його модель, сформульовано поняття «механізми координації і взаємодії суб’єктів державного і недержавного секторів щодо з ТЕБ та НС», а також охарактеризовано загальні принципи його побудови і запропоновано рівняння для розрахунку його ефективності.