ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ КІБЕРБЕЗПЕКИ ЯК СКЛАДОВОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ
DOI:
https://doi.org/10.35432/1993-8330appa4802019194098Ключові слова:
кібербезпека, інформаційна безпека, національна безпека.Анотація
В статті розглядаються проблемні питання щодо визначення місця кібербезпеки в структурі національної безпеки України та її співвідношення з інформаційною безпекою. Проаналізовані деякі підходи до визначення сутності кібербезпеки з врахуванням останніх змін у законодавстві. Виявлені певні протиріччя в діючому законодавстві щодо вказаних питань, запропонована авторська дефініція кібербезпеки та узагальнено підхід до розуміння співвідношення кібербезпеки та інших складових національної безпеки. Розв’язання цих проблем безпосередньо впливає на розподіл функцій і повноважень органів публічного управління кібербезпекою та сприяє підвищенню ефективності забезпечення кібербезпеки України.
Посилання
Акульшина В. Кібербезпека Фінляндії: правовий та інституційний механізми. Медіафорум : аналітика, прогнози, інформаційний менеджмент: збірка наукових праць. Чернівці: Чернівецький національний університет, 2017. Том 5. С. 158–165.
Баранов О. А. Про тлумачення та визначення поняття «кібербезпека». Правова інформатика. 2014. № 2 (42). С. 54–62.
Бурячок В.Л., Толубко В.Б., Хорошко В.О., Толюпа С.В. Інформаційна та кібербезпека: соціотехнічний аспект / за заг. ред. д-ра техн. наук, професора В. Б. Толубка. Київ: ДУТ, 2015. 288 с.
Бутузов В. М. Протидія комп’ютерній злочинності в Україні (системно-структурний аналіз): монографія. Київ: КІТ, 2010. 408 с.
Ворожцова Т. Н. Разработка онтологии кибербезопасности в энергетике. Information Technology and Security. 2013. № 1 (3). C. 19–25.
Дубов Д. В. Кіберпростір як новий вимір геополітичного суперництва: монографія. Київ: НІСД, 2014. 328 с.
Законодавство та стратегії у сфері кібербезпеки країн Європейського Союзу, США, Канади та інших. URL: http://euinfocenter.rada.gov.ua/uploads/ documents/28982.pdf.
Конституція України : Закон від 28 черв. 1996 р. № 254. Відом. Верхов. Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
Мельник С.В. Понятійно-категоріальний апарат у системі професійної підготовки майбутніх фахівців з кібербезпеки. Інформаційні технології і засоби навчання. 2016. Том 55. №5. C. 87–197.
Панченко В. М. Співвідношення понять: інформаційна та кібернетична безпека. Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. 2013. № 2(12). С. 20–23.
Ткачук Н. Кібербезпека у контексті актуальних змін до стратегічних документів у сфері національної безпеки та оборони України. Вісник прокуратури. 2016. № 3. С. 56–64
Тонконогов А. В. Кибернетическая безопасность: понятие и сущность феномена. Право и кибербезопасность. 2013. № 2. С. 36–43.
Про Доктрину інформаційної безпеки України: Указ Президента України від 25 лютого 2017 р. № 47/2017. Уряд. кур’єр. 2017. № 38.
Про національну безпеку України: Закон України від 21 черв. 2018 р. № 2469. Відом. Верхов. Ради України. 2018. № 31. Ст. 241.
Про основні засади забезпечення кібербезпеки України: Закон України від 05 жовт. 2017 р. № 2163-19. Відом. Верхов. Ради України. 2017. № 45. Ст. 403.
Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні»: Постанова Верховної Ради України від 3 липня 2014 року № 1565-VII. Відом. Верхов. Ради України. 2014. № 33. Ст. 1163.
Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27 січ. 2016 року «Про Стратегію кібербезпеки України»: Указ Президента України від 15 берез. 2016 р. № 96/2016. Офіц. вісн. України. 2016. № 23. Ст.899.
Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 трав. 2013 р. № 386. Уряд. кур’єр. 2013. № 105.
Стратегія національної безпеки України: Указ Президента України від 26 трав. 2015 р. № 287. Офіц. вісн. України. 2015. № 43. Ст. 14.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
