КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ВІДНОВЛЕННЯ ТА ПОСТІЗОЛЯЦІЙНОГО СУПРОВОДУ ОСІБ, ЗВІЛЬНЕНИХ З ПРИМУСОВОЇ ІЗОЛЯЦІЇ (ПОЛОНУ)
DOI:
https://doi.org/10.35432/1993-8330appa2782019179062Ключові слова:
полон, ізоляція, примусова ізоляція, ізоляція в умовах ворожого оточення, військовополонений, заручник, політичний в’язень, примусово ізольована особа, особа, звільнена з примусової ізоляції, система відновлення, відновлення особового складу, реінтеграція особового складу, постізоляційні заходи, посАнотація
В статті обґрунтовується доцільність й необхідність формування та реалізації єдиної державної політики відновлення та постізоляційного супроводу осіб, звільнених з примусової ізоляції. Пропозиції щодо принципів, мети, цілей та завдань такої політики сформульовані з урахуванням досвіду проведення комплексу реінтеграційних та постізоляційних заходів щодо осіб, звільнених з примусової ізоляції 27.12.2017, а також за результатами дослідження проблем та запитів осіб, звільнених з ізоляції, починаючи з 2014 року, аналізу досвіду надання постізоляційної допомоги звільненим та членам їх сімей органами державної та місцевої влади, а також недержавними організаціями. При розробці пропозицій щодо змісту державної політики відновлення і постізоляційного супроводу та напрямків її реалізації враховано досвід організації системи відновлення особового складу сил оборони країн-членів НАТО.
Посилання
Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1996. №30. С. 141.
Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки України: Указ Президента України від 26.05.2015 р. №287/2015. Урядовий кур’єр. 29.05.2015. № 95.
Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України: Указ Президента України від 24.09.2015 р. №555/2015. Урядовий кур’єр. 26.09.2015. № 178.
Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України: Указ Президента України від 25.02.2017 р. №47/2017. Урядовий кур’єр. 28.02.2017. № 38.
Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 березня 2016 року «Про Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України»: Указ Президента України від 14.03.2016 р. №92/2016. Урядовий кур’єр. 18.03.2016. № 52.
Про затвердження Річної національної програми під егідою Комісії Україна – НАТО на 2018 рік: Указ Президента України від 28.03.2018 р. №89/2018. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/89/2018.
Про Річну національну програму під егідою Комісії Україна – НАТО на 2019 рік: Указ Президента України від 10.04.2019 р. №117/2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/117/2019
NATO STANDARD AJP-3.7 .ALLIED JOINT DOCTRINE FOR RECOVERY OF PERSONNEL IN A HOSTILE ENVIRONMENT, Edition A, Version 1. URL: https://assets.publishing.service.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/511240/20160315-NATO_Pers_Recovery_AJP_3_7.pdf.
Активне залучення, сучасна оборона. Стратегічна концепції оборони та безпеки членів Організації Північноатлантичного договору, прийнята главами держав та урядів в Лісабоні 19 листопада 2010 року URL: https://www.nato.int/cps/uk/natolive/official_texts_68580.htm.
Резнікова О. О. Розробка стратегії національної безпеки з урахуванням принципів національної стійкості. Стратегічна панорама. 2018. №2. С. 5–11.
Світова гібридна війна: український фронт / за заг. ред. В. П. Горбуліна. Національний інститут стратегічних досліджень. Київ: НІСД, 2017. 496 с.
Семенченко А. І. Розробка категорійно-понятійного апарату стратегічного планування з державного управління забезпеченням національної безпеки URL: http://academy.gov.ua/ej/ej6/txts/07saiznb.htm.
Семенченко А. І. Механізм стратегічного управління забезпеченням національної безпеки у кризових та надзвичайних ситуаціях. Стратегічні пріоритети. 2007. №1.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
